***

Je protège la poésie avec un gilet pare-balles,

cette poésie dans laquelle réside l'harmonie du bien mondial,

le bonheur de l'élan universel,

les idées comme vecteurs de nouvelles formes d'univers...

Et les armes chargées sont aujourd'hui la meilleure défense pour les poèmes ukrainiens.

Car la guerre frappe à la porte de la littérature

et menace de brûler ses maisons pacifiques de papier, que sont les livres pour les œuvres,

et les lettres électroniques, comme des enfants poétiques, se cachent de la guerre dans un « cloud ».

Le poète peut être un couturier

qui coud à partir de la matière linguistique pour le podium de la vie terrestre des habits dans lesquels s'incarne l'âme.

Et si tu veux, la poésie deviendra un espace-temps parsemé d'étoiles

et de planètes,

vole, choisis où vivre...

Que la Terre soit poétisée,

que les rivières coulent dans les manuscrits,

que les villes deviennent le prolongement des œuvres,

où les rues animées, les événements et les choses simples acquièrent un sens supérieur dans l'incarnation spirituelle et verbale du sens de la vie...

Je veux que la poésie soit la créatrice des mondes,

qu'elle devienne comme une religion libre,

que chacun puisse professer s'il croit en sa Parole - dotée de la perfection des idéaux inventés avec une créativité sans limites...

Il faut renouveler le Kiev des livres !

Il faut aspirer à être traduit dans le Paris poétique !

Il faut élargir les frontières de la littérature mondiale !

Réveillez-vous, jeunes herbes verbales du matin, car la poésie ensoleillée appelle à la croissance...

Sortez, vieux temps, des trous noirs et rendez les moments heureux aux pages de notre vie...

À cause des poètes qui sont revenus à la primitivité

et se sont dévalorisés avec leurs lecteurs

les jardins de la poésie se fanent, mais ne sont pas encore desséchés,

et attendent une nouvelle renaissance, un épanouissement poétique génial...

Tu as été repoussée dans les arrière-cours de l'Europe, belle Poétesse

comme Cendrillon qui n'a pas pu aller au bal,

je t'y conduirai,

à travers un monde technogène et sans âme,

à travers une humanité embrouillée dans les dogmes et la politique,

le poète deviendra ton prince et peut-être même ton Dieu poétique,

empruntant une étincelle au Créateur comme un écolier emprunte un mot dans son abécédaire...

Peu importe qu'il y ait tant de labyrinthes livresques dans lesquels il est facile de se perdre,

que les rues des mots soient encombrées,

car je connais le chemin vers les prochains phénomènes littéraires :

vers le postmodernisme,

vers la poéticité,

vers le cosmos des mots,

vers les progressions poétiques de l'amour,

seulement, s'il te plaît, attends-moi un peu,

car je vais rester ici, en poste, dans mon gilet pare-balles, à protéger les poèmes ukrainiens des balles...

trad. G&J

***

Бронежилетом прикриваю поезію,

ту поезію в якої гармонія добра світового,

щастя розмаху всесвітнього,

ідеї як носії нових форм всесвітів...

І заряджена зброя на сьогодні найкраща з оборон для українських віршів.

Бо війна гримає в двері літератури, 

і загрожує спаленням її паперових мирних будинків, якими для творів є книги,

й електронні букви як поетичні діти ховаються від війни в "хмарному сховищі".

Поет може бути модельєром

що шиє із мовної матерії для подіуму земного життя одежі в які втілюється душа.

А хочеш, поезія стане часопростором засіяним зірками

та планетами,

лети, обирай де жити...

Хай опоетизовується Земля,

і ріки течуть в рукописах,

міста стають продовженням творів,

де людні вулиці, події, і прості речі, набувають вищих сенсів в душевно-словесному втіленні життєвого змісту...

Я хочу щоби поезія була Творчинею світів,

стала мов вільна релігія,

яку може сповідувати кожен хто повірить в її Слово -- наділене довершеністю винайдених ідеалів із творчою безмежністю...

Слід оновити книжковий Київ!

Варто прагнути перекладатись у поетичному Парижі!

Треба розширити межі світової літератури!

Прокидайтеся молоді словесні трави ранкові, бо сонячна поезія закликає до росту...

Вилазь старий часу із чорних дір і миті щасливі поверни сторінкам нашого життя...

Через поетів що повернулися до примітивності

та самознецінились разом зі своїми читачами

в'януть сади поезії, але ще не всохли,

і чекають нового відродження, поетичного геніального розквіту...

На задвірки Європи витіснено тебе прекрасну на личку Поетичко

як Попелюшку що не потрапила на бал,

я проведу тебе на нього, 

крізь техногенний бездушний світ,

через заплутане в догмах і політиці людство,

віршописець стане тобі за принца і може навіть за поетичного Бога,

запозичивши іскру від Першотворця як словечко школяр у Букваря ...

Не біда що так багато книжкових лабіринтів в яких легко розгубити себе,

що вулиці слів захаращені, 

бо я знаю шлях в наступні явища літератури:

до некстмодернізму,

до поетичноцентричності,

до космосу слів,

до поетичних прогресій кохання,

лише, прошу, зачекай на мене трішки,

бо я постою ще тут на посту в бронежилеті захищаючи від куль українські вірші...