***

Convertis la luminescence poétique qui vit dans les âmes

Incarnée dans les bêtes, les humains, dans la danse des poissons et les robes des oiseaux

Appuie la journée sur tes mains

Des plantes fleurissant dans les vers,

Et tes bras feront vivre

Les bois dans de nouvelles éditions

Et le porteur électron

Deviendra ton train, ton wagon...

Quand dans la peau versifiée

De tout être vivant par ta biencompassion seront mesurés

Les pas

D’une omni-harmonie des touchers,

Où des amours planétaires

Des destinées constellaires

Et même les peintures oniriques des défunts

Réunis en un puzzle avec l’évidence des vivants,

Tu ressens la conscience cosmique des omni-univers

C’est alors que tu rejoins les omni-réseaux des omni-bonheurs !

Par l’évolution de l’omni-poésie

Tu passeras en perpendiculaire, en parallèle et trapèze

Poussé jusqu’à l’idéal

Surgi de l’extrémal

Comme d’un habit en cuir des premiers sapiens.

Un jour les balles tirées en plein cœur,

coincées dans la souffrance de ton corps,

les sentiront ceux qui tiraient,

alors il faudra les extraire,

réparer les trous dans les âmes rénovées

ayant perfectionné les cieux

les ayant recréés

tous ensemble les humains et les dieux

croyant en poésie...

Traduit par Anna Zalevska (Kyiv-Zaporizhzhia, Ukraine)

***

Конвертуй світлосутність поезії в душах

що у формах людей та тварин, в танцях риб, і пернатих одежах,

хай тримається день твій на спинах

в рядках поетичних квітучих рослин,

і продовжують руки

дерева в твоїх новодруках,

і носій електрон

це твій потяг й перон...

Лиш коли у поетизованій шкірі

усього живого в доброспівчуваннях відміряєш

кроки

всегармонії доторків,

де планетолюбові,

та міжзоряні долі,

й навіть мертвих сновидні живописи

складеш в пазлі незлому з реальністю змісту живих,

та відчуєш космічну свідомість всесвіть,

лиш тоді доєднаєшся до всемережі всещасть!

Всепоезії еволюцією

пройдеш перпендикулярами, паралелями, трапецією,

зростаючи до ідеальностей

виростаючи з крайностей,

як з одежі зі шкір яку зшили первісні люди.

І настане коли кулі пущені в груди,

та застрягли у болю в тобі,

що стріляли - відчують в собі,

тому їх повиймають,

нововтілено діри душі залатають,

небо удосконаливши

й досотворивши,

усі люди, з богами, повіривші

в вірші…

POÈMES MILITAIRES

Ce sont des vers libres et syllabiques temporairement mobilisés

formant des rangs dans l’âme des poètes,

qui ont incarné et armé les mots

pour défendre le pays poétique ukrainien, sa nature littéraire,

la parole étoilée et artistique,

fleur spirituelle de notre terre,

fruit philosophique mûri par le peuple,

des pixels de camouflage, des feuilles d’automne

et des rubans colorés tirés des filets de camouflage ornent ces poèmes,

la guerre y joue jusqu’à la mort avec les destins de soldats,

et les âmes cosmiquement infinis y sont enchaînées dans des gilets pare-balles,

leur temps passera quand la guerre deviendra paix,

et nous marcherons vers notre perfection trouvée dans la poésie,

eux seuls resteront de garde…

АРМІЙСЬКІ ВІРШІ

Це тимчасово мобілізовані верліброві і силабічні віршування 

що шикуються рядами в душах поетів

котрі словесне втілили та озброїли

задля захисту української поетичної країни, її літературної природи, зоряного художнього слова,

що є цвітом духовним землі нашої,

філософськими плодами вирощеними народом,

із камуфляжів пікселі і листя осіннє та стрічки барвисті з сіток маскувальних прикрашають ці вірші,

війна грається в них аж до смерті солдатськими долями,

і душі космічно-безмежні тут скуті в бронежилетах,

їхній час мине коли війну перетворим на мир,

і підем у свою винайдену в поезії досконалість,

лиш вони залишаться на сторожі...

***

Du jardin du cœur

j’ai planté l’incarnation

et là, les sentiments souriants en fleurs

parmi les bonnes herbes non fauchées encore,

sur les arbres âme-et-chair depuis leurs nids des oiseaux poétiques chantent,

et soudain l’écorce endurcie par le monde s’anime,

à la restauration des cellules des lettres et des mots,

par le souffle solaire bienveillant et la transparence de l’air sont tangents,

et la racine plonge ici dans les profondeurs des énergies premières.

Dans nos corps coulent des rivières originelles et des rivages premières,

qui trouvent leur issue dans les formes de l’amour.

Les routes de l’univers se sont matérialisées

par le sens saisi — en l’humanité.

Et quand, dans les décors terrestres, s’éteindront les poètes,

derrière leurs visages avec des masques du passé,

demeureront des projets-poèmes

portant des cartes d’âme vive et de néo-cosmos...

***

Серцем-садом

втілення засадив я,

в ньому квітами радо

всміхаються відчування, серед не скошеного добротрав'я,

на душевнотілесних деревах з гнізд співають птахи поетичні,

так що враз оживає зашкарубла від світу кора,

до відновлень клітин букв і слів добросерцева сонцевість й повітрепрозорість дотичні,

і сягає глибин праенергій тут корінь.

У тілах наших первісні ріки і добереги,

знайшли виходи в формах любові.

Матеріалізувались всесвітні дороги 

осмисленням сенсів у – людстві.

А коли у Земних декораціях згаснуть поети,

з-за їх лиць із минулого масками,

залишаться віршопроекти,

із живодушевними й новокосмічними мапами...

Traduit par Anastasia Ostapchuk

Convertis la luminessence poétique qui vit dans les âmes

Incarnée dans les bêtes, les humains, dans la danse de poissons et les robes d’oiseaux

Appuie ta journée sur les mains 

Des plantes fleurissant dans tes vers,

Et les bras feront vivre

les bois dans tes nouvelles éditions

Et le porteur électron

Devienra ton train, ton wagon...

Quand dans la peau versifiée

De tout être vivant par ta biencompassion seront mésurés

Les pas

D’une omni-harmonie des touchers,

Où des amours planétaires

Des destinées constellaires

Et même les peintures oniriques des défunts

Réunis en un puzzle avec l’évidence des vivants,

Tu ressens la conscience cosmique des omni-univers

C’est alors que tu rejoins les omni-réseaux des omni-bonheurs !

Par l’évolution de l’omni-poésie

Tu passeras en perpendiculaire, en parallèle et trapèze

Poussé jusqu’à l’idéal

Surgi de l’extrémal

Comme d’un habit en cuir des premiers sapiens.

L’âme s’étale sur les espaces poétiques

Par ses mots atterris, par les flux texto-océaniques,

par les cieux lyriquement merveilleux

Par les vers incarnés dans des caresses physiques

Et je passe sur la Terre là où mon époque aura lieu

Bienvenue sur la Terre en poèmes regénérée

Mettez-vous envers les mondes lointains

Par mes rimes je supplie les humains robotisés

J’invoque l’éclosion des esprits poétiques de demain...

***

Конвертуй світлосутність поезії в душах

що у формах людей та тварин, в танцях риб, і пернатих одежах,

хай тримається день твій на спинах

в рядках поетичних квітучих рослин,

і продовжують руки

дерева в твоїх новодруках,

і носій електрон

це твій потяг й перон...

Лиш коли у поетизованій шкірі

усього живого в доброспівчуваннях відміряєш

кроки

всегармонії доторків,

де планетолюбові,

та міжзоряні долі,

й навіть мертвих сновидні живописи

складеш в пазлі незлому з реальністю змісту живих,

та відчуєш космічну свідомість всесвіть,

лиш тоді доєднаєшся до всемережі всещасть!

Всепоезії еволюцією

пройдеш перпендикулярами, паралелями, трапецією,

зростаючи до ідеальностей

виростаючи з крайностей,

як з одежі зі шкір яку зшили первісні люди.

Traduit par Anna Zalevska

***

La condition militaire de la vie, la loi martiale de l'existence

de plus en plus, mon corps en tenue de camouflage

l'enchevêtrement des responsabilités de plus en plus serré

plus les armes sont lourdes plus les tirs appuyés augmentent

plus les battements de mon cœur sont intenses 

plus les rivières de sang sont en passe de déborder

sans espoir que les conditions de vie et de mort rudes et dures de l'armée et de la guerre me lâchent un jour.

Je me motive comme si je soutenais un bâtiment avec mes épaules et réparais un barrage avec mes mains, comme si tous ces efforts supplémentaires étaient nécessaires pour protéger la contrée littéraire ukrainienne

et, en général, pour la défense du ciel poétique

je suis heureux que mon coeur ait des vies parallèles en vers

et des tracés littéraires vers des idéaux

le franchissement de la ligne mortelle n'effraie pas ceux qui sont contraints de rester dans les limites de l'enfer

parce que quelque part après, il doit y avoir un espace de paradis

et ma ligne de tir dans la lumière de la bonté 

Mykola Istyn

Trad. G&J

***

Мілітарна форма життя

і воєнний стан існування

все більше вдягає моє тіло в камуфляжні одежі

все об'ємніше намотується клубок обов'язків

і додається важчої зброї та різкості пострілів

все гучніше стукіт серцевого барабану

і ріки крові на межі виходу з берегів

і вже не залишається надії на те що ці грубі та жорсткі життєві і смертоносні форми армії та війни коли небуть відпустять мене

підбадьорюю себе так ніби підпираю плечима будівлю та латаю ладонями греблю мовляв усі ці надзусилля потрібні для захисту української літературної землі

і загалом для свободи поетичного неба

і тішуся що моя душа має ще й паралельні життя овіршовані

та літературні дороги до ідеалів

а перехід за лінію смерті не страшить того хто вимушено перебуває в обмеженні пекла

бо десь після нього має бути простір раю

і моя вогнева позиція з просвітом словесного добра 

De la plus belle des matières poétiques

fleurissent de nouveaux mystères au coeur des sens,

des cités philosophiques se déploient,

et leur évolution donne naissance à des civilisations humaines renouvelées,

mais ces raffinées superstructures littéraires d'idéaux universels

requièrent notre devoir de combattre à des postes loins de la bonté,

où la guerre se parle à coups de feu et d'explosifs

et moi, dans ce langage grossier, dans ma veille quotidienne

J'essaie de protéger le délicat ciel poétique du coeur mentionné ci-dessus,

Et je ne permets pas que la terre de notre poésie soit piétinée,

mais le littéraire casanier le critique littéraire casanier,

et ces poètes qui pourraient déplacer des montagnes avec leurs œuvres littéraires, changer le cours du langage

et créer de nouveaux phénomènes de la parole,

finiront-ils par revêtir un uniforme, et prendre les armes,

pour défendre non seulement les Ukrainiens

mais aussi l'humanité libre de la Terre entière ?

Et si nos paroles sont synonymes de poésie étoilée et couchers de soleil,

peut-être que nous tomberons de fatigue dans des casernes lugubres,

ou que nous disparaîtrons de ce monde en guerriers méconnus de la lumière...

Mykola Istyn

Trad. G&J

***

З всепрекрасної поетичної матерії

розцвітають в душах сенсів нових містерії,

зростають міста філософські,

наступність її народжує оновлені цивілізації людословесні,

але ці вищі вишукані літературні структури всесвітніх ідеалів

потребують наших бойових чергувань на позиціях добра віддалених,

де війна розмовляє пострілами та вибухами

і я на цій грубій мові на чергуванні добовому

прагну захистити вищесказану тонку поетичну небосферу душі,

не даю розтоптати землі нашої вірші,

от тільки чи побачить нас з-за своїх книжкових стін

домосід-літературознавець,

тих поетів які могли розсувати гори літературними працями,

змінювати русла мови

й створювати нові явища Слова,

і зрештою вбиратися в однострої,

та брати до рук зброю,

для оборони не лише українства

але й ВсеЗемного вільного людства,

чи наречуть наші змісти зоряною поезією із сонячними загравами,

чи може впадемо від втоми в похмурих казармах,

або згаснемо для цього світу

маловідомими воїнами світла…